на главную карта сайта обратная связь
 
Лугансктепловоз
неофициальный сайт
Новости завода

Коріння

Маріїне сонце

Сільські дівчата гадали на суженого. Марія витягла скручений папірець, з завмиранням серця розгорнула: Сашко. Чому Сашко, адже її коханого хлопця звали інакше. Не повірила, ще і ще витягала папірці, сподіваючись віднайти потрібне ім”я. Однак тричі випадало одне й те ж. Склала ті папірці на покуті, під образи, з думкою: щоб то мало означати оте: Сашко?

А потім наснився їй сон: зійшло сонце, велике, яскраве, що аж засліпило Марію. І з тих променів вийшов хлопець, узяв її за руку і повів.

Так воно й трапилося: прийшов хлопець з сусіднього села, взяв Марію за руку і повів у Червону Гусарівку. Що тут могла вдіяти Марія? Був у неї донедавна коханий, а тепер прийшла за нею доля.

Сашко повернувся з війни без ноги, але живий. Живіший за всіх живих, бо свою молоду жагу, жадобу до життя передали йому у спадок побратими, що навік зосталися лежати в землі. І Сашкові, хоч і покаліченому, належало повернути їх з небуття, належало жити за себе і за них.

Він шукав свою Марію, матір матерів, яка б могла допомогти виконати його місію на землі. Зустрічав дівчат, були в нього дружини: перша,друга, третя, четверта, п”ята і шоста - не було тільки дітей. Сьомою стала Марія. І вона подарувала йому сина, звичайно ж Івана. А потім ще, одного за одним, - Володимира й Миколу. Життя торжествувало над смертю. Природа віддавала те, що забрала у неї війна. Потім була Ніна. І знову - Віктор і Леонід. Потім - Наталія, Катерина, Галина. І Сергій. Ще - Людмила і Тетяна. А тринадцятим народився Анатолій. Шість дочок і семеро синів.

Поки народжували і виховували дітей, не встигли й озирнутися, як разом пройшли по життю 52 роки. Сьогодні всі сини й дочки народили своїх дітей і тепер родина Кусливих налічує 52 чоловіки. Олександр Васильович і Марія Андріївна мають 22 онуків і трьох правнуків.

У святковій залі, де зібралася громадськість села і району на свято родини Кусливих, гостей було менше, ніж членів родини. Але те, що прибув на свято, прямо з київського поїзду, глава району Валентин Рябінін, що приїхала сюди, голова районної ради Юлія Назаренко, свідчило: яка велика подія в селі і яку значимість має сім”я для суспільства.

Уквітчана рушниками зала, святкові столи. На найпочеснішому місці - мати великого міцного роду з “Золотою медаллю” материнства на грудях.

- Кажуть, що людина за життя повинна посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. А якщо цих синів аж семеро та ще й шість дочок! А якщо перед цим ви ще й землю свою захистили - то ви справжній герой, - звернувся до глави роду Олександра Васильовича Кусливого глава району Валентин Іванович Рябінін. - І ось за це дозвольте вручити вам орден “За мужність”. Ви справді мужня людина.

Тепер у матері й батька роду виблискували на грудях найвищі для жінки і чоловіка нагороди: за материнство і за мужність. На тому й стояли вони все життя. Пліч-о-пліч. і були для своїх дітей уособленням любові, добра. краси з одного боку і мужності, сили, розуму - з іншого. З цього коріння вийшло добре насіння. Сини, як один, справжні чоловіки, на всі руки майстри, захоплені своєю справою: і міні-трактор зробити можуть з усіма агрегатами, включаючи картоплесаджалку і пристовування для прополювання, і піч складуть, і дім збудують, як Іван та Микола; і крупорушку змайструє, і верстат переобладнає під будь-яку операцію, як Анатолій; і радіо сам сконструює, і в ефір вийде, і будь-який телевізор відремонтує, як Володимир; і в будь-якому механізмі розберуться, і двигун мотоцикла чи машини розберуть і складуть за короткий час, як Віктор, Леонід чи Сергій. Ото ж сини - то батькова наука, то міцна опора в сім”ї: кмітливість, хазяйновитість, щедрість душевна. Хлопці з великою вдячністю розповідають про свого батька, який не дозволяв, щоб його сини були обмежені якимось нестатками у своєму розвитку.

- Тому у нас перших появились велосипеди, мотоцикли, - розповідає Іван. - Там, де одна дитина, чи дві - не було цього, а у нас було.

Мабуть розумів батько, що головне зародити в дитині любов і до праці, і до техніки, дати їй старт: купи синові вчасно, у необхідному віці велосипед, а трактор він потім і сам складе. І ця селянська мудрість батька дала свої результати.

А доньки - то материна школа. Всі, як одна, - майстрині, господині, кулінарки. У мами захоплення всього життя - то вишивка. Скільки тих вишиванок сотворили її руки! Рушники і скатертини, підзорники і наволочки на подушки, порт”єри і сорочки. А на ткацькому верстаті скільки доріжок вона наткала! Кажуть, що вишиванка для українця - то добрий оберіг, який захищає дім від зла. Може тому, так сонячно у домі Кусливих, що Марія яскравими нитками на полотні вишила щастя своєму роду. І донькам передала у спадок любов до вишивання і навчила їх змалку оцій великій мудрості– неповторним візерунком, що створює голка й заполоч - оберігати своє найдорожче надбання - дітей, дім, сім”ю. І у всіх у них, хлопців і дівчат, справді міцні сім”ї.

“Рідна мати моя, ти ночей не доспала…
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала”.

Злинула в залі кожному рідна до щему мелодія. І встали діти з-за столу, і вишикувалися перед матір”ю роду.
А вона підходила до кожного, притуляла до грудей і дарувала на щастя-долю свій рушник. А вони їй у відповідь - квіти-любов свого серця. Яка ж ти багата, мати Маріє, яка щаслива! Це ж скільки любові ти одержуєш… Яка ти щедра, невтомна, мати Маріє! Це ж стільки тієї любові ти віддала…

Було ще багато квітів, дарунків і теплих слів. Голова райдержадміністрації Валентин Іванович Рябінін і голова районної ради Юлія Іванівна Назаренко подарували сім”ї Кусливих пральну машину; керівник секретаріату Кремінського відділення обласної громадської організації “Регіон” і колишній завуч Невської школи. де вчилися усі діти, Валентина Шевченко - набір посуду; спеціаліст обласного управління у справах сім”ї та молоді Віра Марушко - фотоальбом для історії родини. Добре підготувався до свята - вшанування і директор ТОВ Агрофірми “Оберіг” Олексій Юшко. Адже в селі створили свої сім”ї п”ятеро дітей родини Кусливих, у колишньому КСП імені Свердлова, на базі якого утворився “Оберіг,” працював глава родини Олександр Васильович. То ж йому Олексій Юшко подарував бичка,а матері і дояркам свого госпоподарства, Людмилі і Тетяні,- розкішні букети троянд.

Він же та ще директор СВК “Макеївка” Микола Галич, де працює Ніна, допомогли накрити щедрий стіл, такий, який завжди був у сім”ї Кусливих і який повинен бути у кожній сільській родині.
Чомусь побутує думка, що багатодітна сім”я - то злидні, адже багато ротів, багато потреб.
- Та ні ж, - говорить Марія Андріївна - багатодітна сім”я - це ж стільки рук, у мене он було їх аж 26, окрім наших з батьком.

А працьовиті, дбайливі руки - це достаток. Не випадково ж споконвіку на селі було в сім”ях багато дітей: земля потребувала рук. Та вона ж, земля, і щедро віддячувала тим рукам. Ото ж у міцних сім”ях було ситно на столі і щедро в домі.

І ще є думка: багато дітей - то всі невмиті - неприбрані. Одному ж, буває, рахуби не даси.
- А я була вражена тим порядком, який побачила в домі Кусливих,-поділилася спогадами Валентина Костянтинівна Шевченко. До школи ходили всі акуратно вдягнуті, випрасувані. І я зацікавилася, як же та мати встигає всіх попорати. Ось і прийшла в цю сім”ю. А там - не хата - світлиця: чистота, вишиті подушки, порт”єри, яскраві доріжки. І в кожного члена - свій суворий обов”язок, дисципліна. Тому мама не розривалася, не метушилася між безліччю домашніх справ. А спокійно, розважливо навчала дітей господарювати, готувати страви, дбати про затишок в домі.

… Мабуть, немає найвищого, найсвятішого обов”язку в людини на цій землі, як виростити дітей. Якою ж мудрою повинна бути батьківська любов, щоб стали діти добрими, порядними, працьовитими людьми. Як це нелегко побороти в собі жалість і розбудити дитину рано - вранці, коли вона так солодко спить. А Марія Андріївна будила. Сонце вже встало, квітка розплющила очі, пташка заспівала, все живе прокинулося від сну - мусите вставати. То великий гріх спати, коли вже сонце встало. І справді гріх. Бо скільки можна прогавити у житті, коли довго спатимеш: як квіти і трави росою вмиваються, як сонце виціловує землю і воно озивається легеньким диханням - паром, як півень злітає з сідала і хазяйновито скликає курок до “столу”, як дзвенить молоко у дійницю і пробуджує вранішній спокій села, як череда йде на пашу і своїм муканням соромить всіх, хто ще ніжиться в ліжку. Подарувати дітям оцю всю красу і багатство пізнання світу - то і є справжня, мудра любов.

Після свята поверталися степами до райцентру, вели бесіду з головою райдержадміністрації Валентином Івановичем Рябініним. Колосилась пшениця, наливались ячмені, квітнув еспарцет…

- Які багаті в нас землі, - дивлячись на цю красу, замислено сказав голова району, - які працьовиті і красиві люди. А в чому наш найвищий, найголовніший зміст на цій землі? Ми прийшли сюди, щоб створити собі подібних, щоб захистити і оберігати їх, і щоб не перервалася нитка життя. Сім”я, - це, певно, - найдорожче, що є в кожної людини. І якщо ладитиметься в сім”ї, як у цій, де ми побували, буде міцною держава, буде квітучою наша країна… Те, що 2002-й рік оголошено в області роком захисту матері і дитини - глибоко символічно, сьогоднішнє вшанування роду Кусливих, матері і батька, засновників цієї працьовитої родини не чергова акція, а повернення обличчям до найсвятішого. І отут я вбачаю невичерпну можливість для співпраці районних органів влади, служб, сільських громад, координації зусиль громадськості.

… Канари і Болеари, розкішні автомобілі і вишукані меблі, одяг від престижних кутюр”є і обіди у зіркових ресторанах - це ті зовнішіні атрибути, які складають спосіб життя сучасної багатої людини. Наші герої у своєму життєвому арсеналі не мають цих атрибутів. Та до них не дорівняється жоден багач світу. Тринадцять раз повторитися в дітях на цій землі, прорости в десятках онуків, стократно віддати щедрість і любов свого серця, а потім усвідомити, що ти основа і коріння великого міцного селянського роду, якому во віки віків не буде переводу, - що може зрівнятися з цим багатством? Перед таким багатством не гріх схилити голову і приклонити коліна…

… І наснилося Марії, як зійшло велике яскраве сонце… Те сонце їй світить усе життя: любов”ю чоловіка, посмішками дітей, онуків і правнуків, щастям родини. Хай же ніколи не закривають його хмари…

Предыдущие статьи сайта
События Луганска
Неофициальный сайт ХК "ЛуганскТепловоз":
тепловозы, электровозы, электропоезда, пассажирские и грузовые вагоны, паровозы
Карта сайта